Нержавіюча сталь 304 Vs. 316L: вибір правильного матеріалу для вашої посудини під тиском харчової промисловості. (Частина 1)

Вибір між нержавіючою сталлю 304 і 316L для посудин під тиском харчової промисловості є одним із найбільш важливих рішень щодо матеріалу, які може прийняти інженер. Обидва є аустенітними марками з чудовою формоздатністю та зварюваністю, але їх стійкість до корозії різко відрізняється в агресивних середовищах. Критична відмінність полягає в молібдені: 304 не містить спеціального Mo, тоді як 316L має 2-3% Mo. Ця добавка істотно підвищує стійкість до точкової та щілинної корозії, особливо в присутності хлоридів (наприклад, із солі, розсолу або дезінфікуючих засобів, таких як гіпохлорит) і в кислих умовах (наприклад, фруктові соки, соуси на основі оцту та ферментовані продукти). Крім того, «L» у 316L вказує на нижчий вміст вуглецю (менше або дорівнює 0,03%), що пом’якшує сенсибілізацію-утворення карбідів хрому на межах зерен під час зварювання-, таким чином зберігаючи стійкість до міжкристалічної корозії в товстих перерізах або багатопрохідних зварних швах. Для більшості звичайних харчових продуктів-прісної води, молока, пива, безалкогольних напоїв і нейтральних соусів pH-304 цілком достатньо. Його 18% хрому та 8% нікелю забезпечують стабільний пасивний шар, який протистоїть загальній атмосферній корозії та слабким органічним кислотам. Це також доступніше, зазвичай коштує на 30–50% менше, ніж 316 л за кілограм. Однак, коли технологічний потік містить більше 200 ppm іонів хлориду або коли температура перевищує 50 градусів (що прискорює атаку хлориду), 304 стає вразливим. Пітінг може виникнути в застійних зонах або під відкладеннями, що призводить до корозійного розтріскування під напругою та передчасного виходу з ладу посудини. У таких сценаріях оновлення до 316L є не просто підвищенням продуктивності, а обов’язковим заходом безпеки та надійності. У фармацевтичних або асептичних процесах, де будь-які сліди продуктів корозії можуть забруднити продукт, 316L є універсальним.